Київське одкровення 7: самоідентифікація духовного світу українців в умовах російського імперіалізму

Часи горбачовської «Перебудови» запам’ятались жителям Радянського Союзу відносною лояльністю до демократичних течій в загниваючий імперії. До церковних діячів керівні органи СРСР теж були нейтральні, особливо до РПЦ, звичайно до «буйних» українців, прибалтів, відношення було вкрай негативним, але «зупинити потяг», який стрімко руйнував «темницю народів»,вже було неможливо.

Коли стіни Радянського Союзу почали падати, українцям знов захотілось своєї церкви.  1990р. митрополит УПЦ (Український Екзархат) Філарет,разом з іншими архієреями, звернулись до патріарха РПЦ Алексія з проханням надати автокефалію УПЦ. 27 жовтня 1990р., як не дивно,Алексій затвердив прохання Філарета, видавши відповідну грамоту, УПЦ був наданий статус такої собі автономії в складі РПЦ. Слідуючим кроком стало прохання про повну незалежність(автокефалію), а не формальну відписку. Цього росіяни не витримали, зібравши публіку прихильників «руського міра» серед священнослужителів, вони відсторонили Філарета від церковної влади, а поставили митрополитом Володимира Сабодана.

Почалась довготривала боротьба за свідомість нашого народу між російським шовінізмом і українськими патріотами, які прагнули духовної окремішності. Тривале поширення імперіалістичних ідей на Сході і Півдні призвело того, що під час агресії Росії в 2014 році значна частина населення цих регіонів перейшла в окупаційну армію, стала колаборантами. І не треба завуальовувати те, що всім давно відомо — РПЦ і її філіали винні в російсько-українській війні не менше, чим Путін! Цим «скрепоносцям» не вдалось знищити дух українців, i6 січня 2019 року Вселенським патріархом було надано Томос всьому православ’ю на нашій землі, постала — Православна Церква України (це на 28 році незалежності).

Шлях українського православ’я в часи незалежної України можна описувати в багатотомних книгах. Головне, що на сьогодні, в складні часи агресії Росії проти України, ми отримали найважливішу подію з часів незалежності — це отримання автокефалії визнаної Вселенським(Константинопольським) патріархом (тепер вже і Грецькою (Елладською) православною церквою та Александрійським патріархатом). Наші вороги роблять все, щоб наш духовний світ був залежний від імперії. Контроль над душею важить не менше,ніж контроль територій. Тому північні сусіди ремствують, готові на будь-який підступ, а це вони вміють.

Нам потрібно буть сильними,і боротися на всіх видимих і невидимих фронтах проти супостата. Ця стаття нічого не змінить в позиції тих, хто беззаперечно підтримує тезу «мочить в сортирах предателей русского міра». Ці люди-яскраві прихильники перш за все Росії, а віра для них - другорядне, та ще й більшість з них блаженні, а таких треба, перш за все, лікувати. Якщо їм навіть документально довести, що гр. Гундяєв (Кирило), чи гр. Березовський (Онуфрій) служать темним силам, вони «белькотітимуть», «что вигодно Росии-не грех». З такими не потрібно розмовляти — це відкриті вороги всього світлого і вільного. Вони, як всяке парнокопите,розуміють тільки мову радикального впливу. Росія використовує цих «сартирщиков» і православну релігію, як стовп в ідеології імперіалізму.  У всі часи імперіалізм і ідеологія поневолення, терору — це філософія темряви. Прагнення ж до свободи, переконання у своїй Вірі, відданість  Батьківщині (не плутати з Тимошенко) — це світогляд добра.

Виріши, на якій ти стороні!

Слава Ісусу Христу!