Київське одкровення 6: в російській темниці

Всі подальші російські царі, після Петра, намагалися все більше асимілювати українців. Релігія для цього підходила, як найкраще. Особливо нелюбими «хохли» стали для Катеринки Другої. Ця православна німкеня зруйнувала Запорізьку Січ і зробила все, щоб назва малороси щільно викорінилася в нашому краї. В часи її правління росіяни замінювали українців у всіх приходах, або ставили на церковні посади «ідеологічно підкованих» українців.

Для жартівливих і вільнолюбних українців були чужими російські дяки, казнокради і підлабузники. В народній творчості і літературі  це описується відверто. Наприклад «гоголівський дяк», який «ходив» до Солохи. В народній творчості були поширені такі вислови: «В попа здачі не питай», або «Найкраще жити попу і коту» і такий життєствердний вислів — «Навіть в соборних попів не без клопів. Зажерливість цієї братії теж широко відома — «Не хотів попик, а порося з’їв!».

Ці люди взагалі в деяких питаннях не те, що не мали відношення до релігії, а сама їх сутність була антирелігійною. Вони були безчесні негідники, моральні потвори, які познайомили наш народ з зрадництвом, содомією, нехтуванням Бога. Звичайно не всі священники були настільки непутящі — багато було й свідомих людей. Та в своїй масі середовище російських попів і дяків, вело себе як окупаційна адміністрація.

В дев’ятнадцятому столітті російська духовна і політична колонізація поширилась, а опір українців, хоч і пасивний знизився. Як правило, українці спочатку висміювали такі негативні риси свого духівництва, а потім звикли, багато наших співвітчизників самі стали такими.

Двадцяте століття це буремні часи для всієї Російської імперії, яка почала тріщати по швам. Цей недієвий організм розпався в сімнадцятому році. Українська революція 1917р. привела до виникнення незалежних і невизнаних церковних структур, таких як УАПЦ. Але влада патріотів була занадто слабкою на місцях, і вони програли жорстоким комуністам. А більшовики взагалі вбачали в церквах ідеологічних конкурентів — «Советський человек должен верить одному голосу». Особливо це стосувалось національних церков, які в очах комісарів автоматично ставали «антиобщественниками» і жорстоко знищувались. Отже, змінилась вивіска в державі, а її імперська сутність залишилася.

РПЦ теж піддалась гонінням, але не настільки суворим, як інші церкви СРСР. В часи «совецького застою» КДБ зрозуміло, що російська церква може стати вигідною структурою для виявлення неблагонадійних особистостей.  Гебісти наповнили РПЦ незліченною кількістю агентів, які діють і донині. Навіть існував радянський анекдот, коли священники на молебні не хрестили віруючих, а відавали честь, як вірні слуги партії і «товаріща» Леніна.

Тепер задумайтесь, наскільки церковники наших північних сусідів мають право служити Господу, але вони давно прислуговують іншим силам. Зараз вони сповідують непогрішність російського народу. Простіше сказати, все, що говорить чи робить їхній лідер, являється істиною першою інстанції, хто думає по іншому — ворог!