Київське одкровення 2. Невід’ємне право на релігійну свободу
В першій частині роботи ми підняли завісу, утвердження християнства на наших землях. Далі потрібно було нову релігію розвивати та оберігати. Під-час перебування українських земель у складі іноземних держав, було не солодко і нашому православ’ю. Зараз ми не дізнаємось, що штовхало Київських митрополитів до об’єднання з католиками. Можна казати все, що це гроші, гординя, більші можливості, або свої переконання, але 1596р. відбулась Берестейська унія, православні об’єднались з католиками, постала сучасна Українська греко-католицька церква, а Київська Митрополія перестала існувати в тій формі, якій була. ЇЇ права, землі «віджала» нова церква.
З цього періоду і до 1620р. існувала тільки унійна митрополія. Відновлення православної митрополії відбулось при активній участі Славного Війська Запорізького і його очільника видатного гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Українські землі, в цей час, були у складі польської корони. Але тоді кордони були умовністю. Запоріжжя завжди вважало себе вільним краєм. Веселим, за своєю вдачею, козакам було мало якогось незрозумілого їм закону « Про релігію грецьку», який діяв на території корони. Для захисту православних в Україні Військо Запорізьке, разом з своїм гетьманом, у 1616р. записались до Київського(Богоявленського)братства і, з усмішкою на обличчі, пояснювали шляхті, що за образу православного, можна було отримати шаблею по «мармизі». Час для втілення своїх мрій про відновлення митрополії був вдалий. Московія була ослаблена польською інтервенцією. В цих північних походах приймав участь і Сагайдачний з побратимами. Побавившись на території студеного краю, гетьман зрозумів в необхідності православної окремішності України. Сагайдачний запросив до Києва Єрусалимського патріарха Феофана, який був проїздом в Україні, повертаючись з Москви. Доречи, в Москві він брав участь у рукоположенні патріарха Філарета, та, крім того, мав повноваження від Константинопольського патріарха на діяння в Речі Посполитій (Польща). Тому його приїзд не мав викликати занепокоєння в польського уряду. Феофан без проблем отримав дозвіл від польського короля на «проїзд», в господарських справах православних українців. Далі все розгорталось, як в голлівудських блокбастерах. Петро С.(не плутати з Петром П.) звернувся з проханням до патріарха рукоположити православних ієрархів і відновити Київську Митрополію. Гетьман зобов’язувався захистити Патріарха від польських головорізів. Звичайно Феофан дав згоду, він не міг відмовити православним «камратам». Патріарх висвятив на митрополиче Іова Борецького. І пройшовши блискучим марш-кидком разом з «боївкою» козаків по Україні, Владика Феофан висвятив ще багатьох архієреїв. Польський уряд був просто здивований і обурений тим, як розгортались події, «спецоперація» Сагайдачного пройшла успішно.
Зробивши паралель з сьогоднішніми подіями, вороги України будуть «бризкати» слиною та «істеричить» з приводу того , «что хахли всегда вмешиваются в дела церкві». Нам, на цей скрежет, глибоко плювати тією ж слиною.