Київське одкровення

вкл. . Опубліковано в Блог makariv.com.ua

Рейтинг користувача:  / 1
ГіршийКращий 

Рік минув з часу надання Українській Церкві Томосу. В Україні, та й в світі, тільки лінивий не висловлювався на дану тему. Не будем виключенням і ми. Щоб бути в тренді, спробуємо дати свою оцінку сьогоднішнім процесам. Для більшості пересічних громадян, незрозумілі самі питання, які обговорюються. Для того, щоб той чи інший хід отримав підтримку, всім речникам і трибунам, які публічно обговорюють це питання, потрібно не змагатися в красномовстві, а доступно висловлюватись. Можливо слюсар Н. не знає, що вирішувалось на Першому Нікейському соборі, а наші доповідачі такі розумні, спокійно артикулюють теологічними термінами. Якщо слюсар Н. запитає шановних професіоналів про зенкерування, то більшість опиняться в ситуації найтяжчого смислового навантаження(і ми також). Тому потрібно висловлюватися чітко і зрозуміло, а не використовувати професійні терміни.

Спочатку давайте разом зрозумієм, що таке томос. Якщо простіше підходити до цього визначення, то це  – указ.  Детальніше – це патріарший указ, якій освячений «Божою милістю». Взагалі, частіше томос видають з приводу автокефалії, якоїсь церкви.  Одного прекрасного дня Константинопольський патріархат(Вселенський ) зглянувся на духовні страждання українців і вирішив об’єднати українських православних та надати нашій церкві автокефалію(незалежність). Яке ж відношення має далекій Константинополь – Стамбул до нашого  Києва?  По-перше, Константинопольський патріарх або Вселенський, являться – «першим серед рівних», як він сам себе називає. І звичайно, має право «розрулювать» ситуації, пов’язані з своїми братами православними. По-друге, рівноапостольний князь Володимир прийняв святіше християнство з рук Константинопольського патріарха. В ті далекі часи була утворена Київська Митрополія, підпорядкована Константинополю.

Час не стояв на місці, змінювались люди, виростали нові міста, приходили різні вороги, а Київська Митрополія існувала і була виразником духовних чаянь формувавшогося українського народу.  Після монголо-татарського «наїзду» київські священникі знайшли  для себе перспективу в північних землях, які менш постраждали від монгол. А Київ ввійшов, в подальшому, до Галицької митрополії. В холодних, неприязних північних землях київські святі отці намагалися допомогти місцевим відмовитися від жорстокості та егоїзму  поведінки, а прищепити доброзичливість та оптимізм. Але мабуть нічого не вийшло.

 

Свій зв'язок з Київською Митрополію, ще довго показували московські митрополити, іменуючи себе митрополитом Київським. Звідси видно, що РПЦ(російська православна церква)просто «дочірнє підприємство», колись Великої Київської Митрополії. Московські митрополити самі призначалися тільки за згодою Константинопольського патріарха. Але північним сусідам вдалось утворити автокефалію в 1453р. після взяття турками Константинополя і нетривалого об’єднання православних і католиків (Флорентійська Унія). Росіяни заявили, що для захисту православ’я потрібна автокефалія московської церкви. «Без шуму»,  це було зроблено. Звичайно, Константинопольський патріарх виразив «глибоке занепокоєння» з приводу вище згаданих подій і прокляв московську церкву. Московська тепер вже секта перебувала в якості невизнаної більше 100 років. Тому, не цім «отступнікам» розказувати нам – правильна в нас церква чи ні.