З історії Макарівського району

Макарівський район розташований у західній частині Київської області. Межує з Бородянським, Києво-Святошинським і Фастівським районами Київ­ської області та Радомишльським і Брусилівським районами Житомирської області. Площа району становить 1362,4 квадратних кілометрів. Сільськогосподарських угідь — 49 082 гектари, із них — 46 240 гектарів ріллі.

Місцевість являє собою горбисту рівнину розділену річковими долинами і балками, схили яких в південній частині порізані вимоїнами і ярами. По території району протікає 15 річок, загальною протяжністю понад 360 кілометрів, найбіль­шими серед яких є Здвиж та Ірпінь. Північна частина Макарівського району належить до Київського Полісся. Південна, що майже повністю співпадає з межа­ми Бишівського району, який було ліквідовано у 1959 році, до Полісся не нале­жить. Народна приказка так і говорить: "Бишів з лісу вийшов, а до степу не дійшов". Загальна площа лісових насаджень — 35 487 гектарів. Ґрунти в північній частині піщані та супіщані, в південній — суглинкові, на заболочених ділянках — торф'яні. Клімат м'який, помірно вологий, невеликі морози часто змінюються відлигами. Літо у першій половині тепле, у другій — жарке.

З корисних копалин зустрічаються родовища цегляно-черепичної глини, карбонатної сировини, граніту, торфу і будівельного піску.

По території району проходить автомагістраль Київ — Чоп (Е-40), є залізнич­на станція "Буян" Південно-Західної залізниці.

До складу району входять 70 населених пунктів, об'єднані у 36 сільських та 2 селищні ради. Населення складає 49 600 чоловік.

З давніх-давен на території Макарівського району розміщувалися багато­людні поселення. Знайдено знаряддя праці та рештки поселень доби пізнього неоліту та бронзи поблизу більшості сіл району. Залишки давньоруських городищ ІХ-ХІІ століть виявлені у Бишеві, Андріївці, Мотижині, Небилиці, Рожеві, Чор- ногородці та поблизу сіл Козичанки, Великого Карашина, Мостища. З півночі на південь територією району тягнуться чотири Змієві вали — захисні споруди часів Київської Русі.

З 1320 року, після визволення України від татаро-монгольського іга, на території району з'являються литовські шляхтичі. Залишки шляху, що в народі звався Литовським, прослідковуються біля Четвертого Змієвого валу. Литовські феодали Івашенцевичі обрали своєю резиденцією село Вороніне. Згодом, у другій половині XVI століття, Макар Івашенцевич став тут постійно жити, а його на­щадки перейменували Вороніне в Макарів і самі стали писатися Макаревичами.

Яскраву сторінку вписали мешканці Макарівщини у літопис визвольної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Сучасна територія району майже співпадає із межами тогочасних Макарівської та Ясно- городської сотень Київського полку та Рожівської сотні Білоцерківського полку. Ці сотні, складені переважно із місцевих жителів, брали участь у битвах під Зборо­вом (1649 p.), Берестечком (1651 р.) і Батогом (1652 p.).

Після того, як Росія, зрадивши українців, передала Польщі Правобережжя, Макарівщина знову опинилася під владою Речі Посполитої. Місцеві жителі брали активну участь у народних повстаннях: в 1664 році під проводом Децика, у 1704 — під керівництвом Семена Палія. А під час гайдамацького повстання Коліївщини (1768 р.) уся територія сучасного Макарівського району була під контролем відо­мого ватажка, уродженця села Грузького, Івана Бондаренка.

У1804 році Макарів та Бишів стають волосними центрами Київського повіту. У складі Російської Імперії становище міщан та селян не покращилося. Аж до 1917 року майже всіма селами котилися хвилі народних повстань.

1921 року Макарівщина та Бишівщина увійшли до складу Радянської України. У відповідності до постанови ВУЦВКвід 7 березня 1923 року було ство­рено Макарівський та Бишівський райони. Останній 4 березня 1959 року було ліквідовано, але лише 12 грудня 1966 року його територія увійшла до складу Ма­карівського району, який після того набув сучасних меж.

Голодомор 1933 року забрав життя біля 15 000 місцевих селян. Чорну сторінку лишили в історії і сталінські репресії кінця 30-х років XX століття.


У роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років на території Макарів­ського й Бишівського районів діяли 23 підпільні групи та два партизанські загони. У Вишеві було створено районний осередок Організації Українських Націона­лістів, у лавах якого було понад 20 членів. З березня 1943 року на території Мака­рівського і Бишівського районів діяло Київське з'єднання партизанських загонів І.О. Хитриченка. Певний час на території Макарівського району базувались парти­занські з'єднання С.А. Ковпака та М.1. Наумова. У боротьбі з ворогом на фронтах і в тилу загинуло близько 7000 жителів району.

Понад п'ять з половиною тисяч мешканців Макарівщини були нагороджені орденами і медалями. А уродженці сіл Борівка — Я.С. Клименко, Мотижина — Р.П. Лазнюк, Чорноюродки — М.І. Дюденко стали повними кавалерами Орденів Слави.

Макарівська земля виховала чотирьох Героїв Радянського Союзу. Артиле­ристи, старший сержант А.А. Петриченко із села Андріївки та гвардії старший сержант М.П. Новик із Гавронщини удостоєні звання Героя Радянського Союзу посмертно. Відзначено званням Героя Радянського Союзу уродженця Новосілок, командира підводного човна С-51,1.Х. Кучеренка та пілота В.Т. Поповича із села Соснівки.

На території району знаходиться 56 братських могил. У братській могилі села Рожева похований Герой Радянського Союзу А.О. Гробов. А Весело-Слобідська земля стала місцем спочинку для відомої розвідниці Л.Й. Карцевої. На честь полеглих воїнів на території району споруджено більше 50 пам'ятників, обелісків та пам'ятних знаків.

Мешканці району свято бережуть пам'ять про воїнів-земляків, партизан і підпільників.

Чорнобильська біда, що боляче вразила долі сотень тисяч людей, торкнула своїм чорним крилом і макарівський край. В 1986 році в район прибуло майже дев'ять тисяч переселенців із зони відчуження, для яких було побудовано біля 150 квартир та 2548 будинків садибного типу у 23 населених пунктах.

Після проголошення незалежності України жителі району повертаються до прадавніх традицій. В містечках і селах відроджуються Православні общини, буду­ються нові храми. Активно відновлюється краєзнавство. Колекція Бишівського краєзнавчого музею під керівництвом В.В. Обухівського, яка налічує понад 1000 екс­понатів — пам'яток археології середньовіччя та Великої Вітчизняної війни, відома багатьом в Україні та за її межами. Дослідники відтворюють історію району, відкри­ваючи загалу маловідомі та зовсім забуті її сторінки. Музей отримав державний сертифікат. До краєзнавчих пошуків долучаються і члени районного осередку Все­української молодіжної громадської організації "Молода Просвіта", заснованого у 2002 році в селі Грузькому. У Макарові активно діє краєзнавчий клуб "Пошук" під керівництвом Д.С. Нетреби, який за свою пошукову роботу неодноразово нагороджувався відзнаками Всеукраїнських конкурсів.

В ході реформування аграрного сектора економіки в районі створено понад 90 сільськогосподарських підприємств різних форм власності. Основні напрямки сільськогосподарського виробництва в рослинництві — вирощування зернових, зернобобових та технічних культур, у тваринництві — виробництво молока та вирощування худоби і птиці. Окремі агропідприємства займаються вирощу­ванням кукурудзи, соняшників, цукрових буряків, насінництвом трав.

Регіональне опорне господарство Асоціації "Картопля України" по вироб­ництву еліти картоплі ПП "Київське" села Маковище вирощує картоплю на основі сучасних досягнень біотехнології у поєднанні із загальноприйнятими методами. Пробірковими рослинами та мікробульбами забезпечує і супроводжує технологію вихідного матеріалу. В розсадниках первинного насінництва супер- супереліти, супереліти та еліти вирощується насіння понад 25 сортів картоплі вітчизняної та зарубіжної селекції.

Стабільні врожаї крохмалистої досягнуто у СВК "Росія" села Королівка, опорного пункту з первинного насінництва картоплі інституту картоплярства УААН.

З 1972 року у Копилові успішно діє відділення селекції озимої пшениці інсти­туту землеробства УААН. За даний період науковцями відділення створені ви­сокопродуктивні сорти озимої пшениці: Поліська-70, Поліська-85, Поліська-87, Поліська-90 та інші, що свого часу були районовані у різних кліматичних зонах на площі більше одного мільйона гектарів.

З метою покращення соціальної інфраструктури та розвитку послуг в Макарівському районі у 2000 році був створений і успішно діє "Макарівський сільський сервісний центр". Центр надає послуги в різних галузях сільсько­господарської діяльності, проводить навчання громадян, які ведуть особисте підсобне господарство. Він діє в рамках проекту "Підвищення рівня життя сільського населення в Київській області". Створено кредитну спілку власників особистих підсобних господарств району "Господар".

Промисловість району представлена 10 основними підприємствами різних форм власності, серед яких найвідомішими є Червонослобідський спиртзавод, AT "Макарівмолокозавод", Бишівський хлібохарчокомбінат, ЗАТ фабрика "Світанок", ВАТ завод "Потенціал" концерну "НОРД". Також в районі зареєстро­вано близько 200 малих підприємств.

Населення Макарівщини обслуговують два ринки та 233 об'єкти торгівлі та громадського харчування.

28 населених пунктів району мають централізоване водопостачання, 35 на­селених пунктів газифіковано.

В районі функціонують Макарівське медичне училище, Мотижинський ліцей, Центр творчості дітей та юнацтва імені Данила Туптала, дитячі музична та спортивна школи, міжшкільний навчально-виробничий комбінат, дитячий будинок змішаного типу " Барвінок", Мостищанська допоміжна школа-інтернат, 35 загальноосвітніх шкіл, 28 дошкільних закладів освіти, два навчально-виховні комплекси школа-дитячий садок.

До послуг населення медичні установи: центральна районна лікарня, дві дільничні лікарні, п'ять амбулаторій та 43 фельдшерсько-акушерські пункти.

Твори уродженця Козичанки, Заслуженого художника України, члена Націо­нальної Спілки художників України, лауреата міжнародних премій Анатолія

Марчука зберігаються в багатьох провідних художніх музеях України та Польщі, в колекціях Міністерства культури, Дирекції виставок Національної спілки художників України та приватних збірках України, Польщі, Німеччини, США, Австралії та Канади. З Бишевом нерозривно пов'язане ім'я художників, членів Національної Спілки художників України, Бориса Бойка і Віктора Клименка. У Макарові живе та працює член Національної спілки народних майстрів України Людмила Вітковська. Яскрава мистецька палітра і в члена національної спілки композиторів України Віктора Степурка.

Щедрий макарівський край і на митців художнього слова.

У 1651 році в родині макарівського сотника Сави Туптала народився і виріс відомий письменник і духовний діяч Данило Туптало (Дмитро Ростовський), який причислений до лику святих православної церкви. Його перу належать книги "Четьї-Мінеї" ("Життя Святих") та декілька віршованих драм.

Окрасою української літератури стали імена Олександра Підсухи з Ніжи- лович, Володимира Малика і Петра Сиченка з Новосілок, Гната Майстренка із Забуяння, Миколи Олійника з Бишева, Івана Куштенка з Чорногородки, а також Бориса Полійчука, Семена Гордєєва з Макарова та багатьох інших.

Творчість відомих майстрів О.М. Підсухи таВ.К. Малика внесено до навчаль­них програм з української літератури.

Ця земля виховала доктора історичних наук Йосипа Даниловича Ремезов- ського, селекціонерів, лауреатів Сталінської премії Івана Власовича Карповича та Миколу Степановича Паламаря, дипломата Івана Івановича Марчука. Віталій Кулаковський з села Мостища — доктор історичних наук, автор багатьох наукових і літературних творів, завідуючий редакцією "Історії міст і сіл УРСР".

Макарів є батьківщиною Народного артиста України, лауреата Державної премії України імені Т.Г. Шевченка Анатолія Паламаренка. У Макарові навчався народний артист СРСР Ю.М. Мажуга.

Кожен макарівчанин має в душі часточку рідної землі, щось святе, близьке лише йому. І куди б не занесла його доля, все одно серце його у Батьківському краю, до якого ведуть всі стежинки непростого життя.

Є. Букет