Наш земляк - Данило ТУПТАЛО (Димитрій Ростовський)

Перше документальне підтвердження про Саву Туптала, сотника Київ­ського полку, знаходимо в Реєстрі українського війська 1649 року в списку Мака- рівської сотні.

Родина Тупталів прославилась в основному завдяки Димитрію Ростовському, в миру Данило Сави Туптало, який став відомим ще за свого життя.

Між іншим, його батько, Сава Григорович Туптало, був не менш відомою особою в свій час.

Дідом Сави був єпископ Інокентій Туптало, який виступив проти з'єднання української церкви з Римом на Брестському сеймі.

Григорій Туптало, батько Сави, був дрібним православним шляхтичем, мав маєток і проживав у містечку Макарів.

Тут народився Сава Григорович в 1600 році і прожив 103 роки. Це на його очах проходили такі великі події, як воскресіння української Православної ієрар­хії 1620 року, вся діяльність великого Митрополита Петра Могили (1624-1647), повстання гетьмана Богдана Хмельницького (1646—1657), учасником якого був і Туптало. А разом з тим — і вся Руїна (1657-1697).

Батько Сава Григорович мав що розповісти своєму великому синові, і історію України Димитрій знав з першоджерел.

Сава Туптало був досвідченим, загартованим в боях бійцем. Він брав участь майже в усіх битвах і походах, які вів Київський полк — військова одиниця війська Запоріжського — з 1649 по 1670 рік.

В 1656 році Саву Туптала вибирають сотником рідної Макарівської козацької сотні.

В 1661 році сотник війська Запоріжського уже служить в Києві. Це був виму­шений переїзд з усією сім'єю: в Макарів повернулась шляхта.

В тяжкому бою за Бишів з військом польським Сава Туптало потрапляє в полон. Польський гетьман Ян Собеський використовує Туптала як дипломата.

Після багаторічних митарств по дорогах війни Сава повертається в Київ. З честю відбуває службу. Уже маючи 85 років він міцно сидить в сідлі, збирає "митне" — плату за переправу через Ірпінь біля села Мостище.

Дружина Сави, Марія Михайлівна, разом з чоловіком багато уваги приділяла церковній службі. Часто сім'я жертвувала гроші, особливо на Кирилівський монастир.

У дрігй половині XVII століття козацтво велику увагу звертало на діяльність церков і монастирів. Багато козаків персонально служили в церквах. Десь в 1687 році Сава Туптало стає ктиторем (староста) Кирилівського монастиря.

Вся сім'я Туптадів-була відома серед міщан Києва, як щедрі меценати, які захищали православну віру. Вони давали гроші на утримання Києво-Могилян- ської академії, Кирилівської церкви, а свій двір і будинок Сава переписав церкві Миколи-Притиска.

Залишилося кілька портретів Сави Туптала. До 1760 року в Кирилівській церкві з лівого боку висів портрет глави сім'ї з написом: "Благочестивый муж Туптало Савва Запорожского войска честь и слава"

Рід Тупталів мав свій герб — червоний щит, на якому зображено грецьку буку "дельта" з православним хрестом над нею.

Святитель Димитрій Ростовський писав: "1703 года генваря, в 3 часа дня Богоявления представился отец мой Савва Григорьевич". 103-річного козацького сотника похоронили в Кирилівській церкві ліворуч від дверей, що ведуть на хори. Рядом з ним похована дружина Марія Михайлівна, яка померла в березні 1686 ро­ку у віці 80 літ, а в ногах — їх дочки.

В 1886 році "Киевские епархиальные ведомости" писали, що такої честі, як Сава Туптало, не знали навіть ігумени цього монастиря. Життя і діяльність родини Тупталів з Макарова навіки ввійшли у вітчизняну історію.

Ця родина була зразком української сім'ї другої половини XVII століття.